Правопис складних прикметників

Складні прикметники 1. Разом пишуться: а) Складні прикметники, утворені від складних іменників, що пишуться разом: електросиловий (електросила), лісостеповий (лісостеп), м’ясозаготівельний (м’ясозаготівля), радіофізичний (радіофізика), самохідний (самохід), теплообмінний (теплообмін), чорноземний (чорнозем). б) Складні прикметники, утворені від сполучення іменника та узгоджуваного з ним прикметника: загальноосвітній (загальна освіта), легкоатлетичний (легка атлетика), мовностильовий (мовний стиль), народногосподарський (народне господарство), народнопоетичний (народна поезія), первіснообщинний (первісна община), правобережний (правий берег), сільськогосподарський (сільське господарство), східнослов’янський (східні слов’яни). в) Складні прикметники з другою дієслівною частиною: волелюбний, деревообробний, карколомний, машинобудівний. Примітка. Прикметники з другою префіксальною дієслівною частиною пишуться через дефіс: вантажно-розвантажувальний, контрольно-вимірювальний. г) Складні прикметники, в яких першим компонентом виступає прислівник: важкохворий, внутрішньозаводський, загальнодержавний; так само й такі, в яких другою складовою частиною є дієприкметник: вищезгаданий, нижчепідписаний, новоутворений, свіжозрубаний, але: трохи вище зазначений (параграф), бо є пояснювальне слово. Примітка 1. Прислівники, утворені від більшості відносних прикметників, як правило, зберігають на собі логічний наголос і не зливаються в одне слово з наступним прикметником або дієприкметником: абсолютно сухий, діаметрально протилежний, послідовно миролюбний, різко окреслений, суспільно корисний, суспільно необхідний, хімічно зв’язаний. Примітка 2. У складних термінах прислівник — компонент, що уточнює значення складного прикметника, пишемо разом із цим прикметником: видовженотупоконічний, короткогрушоподібний, округлояйцеподібний. д) Складні прикметники (з двох або кількох компонентів), у яких основне смислове навантаження передається останнім прикметником, а попередні лише звужують, уточнюють його зміст. Такі прикметники, як правило, мають термінологічне значення: вузькодіалектне (мовне явище), грудочеревна (перепона), давньоверхньонімецька (мова), двовуглекислий (газ), лінгвостилістичні (особливості); також — глухонімий, сліпоглухонімий. е) складні прикметники, першою частиною яких є числівник, написаний літерами: двадцятиповерховий, семиразовий, стодвадцятип’ятирічний, але 125-річний. є) Складні прикметники, утворені з двох неоднорідних прикметників (зокрема ті, які виражають відношення родової ознаки до видової): поперечношліфувальний (поперечний шліфувальний верстат). 2. Через дефіс пишуться: а) Складні прикметники, утворені від складних іменників, писаних із дефісом: віце-президентський (віце-президент), генерал-губернаторський (генерал-губернатор), дизель-моторний (дизель-мотор), соціал-демократичний (соціал-демократ), унтер-офіцерський (унтер-офіцер). Примітка. В окремих випадках, коли прикметник утворюється від сполучення іменника з прикладкою, дефіс не ставимо: Москва-ріка — москворіцький. б) Складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, якщо названі цими основами поняття не підпорядковані одне одному: аграрно-сировинний, державно-монополістичний, електронно-обчислювальний, культурно-технічний, лісопильно-стругальний, масово-політичний, мовно-літературний, навчально-виховний, науково-технічний, партійно-політичний, плоско-опуклий, постачально-збутовий, свердлильно-довбальний, суспільно-політичний, столярно-механічний; а також узвичаєні: всесвітньо-історичний, літературно-художній, народно-визвольний, підзолисто-болотний тощо; між компонентами цих складних прикметників, не з’єднаними в одне слово, можна вставити сполучник і: аграрний і сировинний, навчальний і виховний і под. в) Складні прикметники, в яких перша частина закінчується на -ико (-іко): буколіко-романтичний, діалектико-матеріалістичний, історико-культурний, механіко-математичний, політико-економічний. г) Складні прикметники з першою частиною військово-, воєнно-: військово-морський, військово-спортивний, воєнно-стратегічний. Примітка. Складні субстантивовані прикметники військовозобов’язаний, військовополонений пишемо разом. д) Складні прикметники, в яких перша частина не має прикметникового суфікса, але яка за змістом є однорідна з другою частиною й приєднується до неї за допомогою сполучного звука о або е: м’ясо-вовняний, м’ясо-молочний, крохмале-патоковий. Примітка. Складні прикметники цього типу, що виступають як наукові нові терміни, пишемо разом: головоногі, грудочеревна (перепона). е) Складні прикметники, утворені з двох або кількох основ, які означають якість із додатковим відтінком, відтінки кольорів або поєднання кількох кольорів в одному предметі: блакитно-синій, гіркувато-солоний, кисло-солодкий, молочно-білий, сіро-голубий, темно-зелений, червоно-зелено-синій, але: жовтогарячий, червоногарячий (окремі кольори). є) Складні назви проміжних сторін світу: південно-східний, північно-західний. ж) Складні прикметники, першим компонентом яких є числівник, написаний цифрами: 20-річний, 10-поверховий

Спілкуймося правильно!

На сьогодні ми маємо ситуацію в інформаційному просторі, де українська мова намагається посісти гідне місце, коли нерідко чисто український вислів межує з недолугими словосполученнями.

Існує багато мовних нюансів, про які варто пам’ятати тим, чиєю зброєю є слово.

 1) Ступеневий прикметник. 

Залежні від ступеньового прикметника слова без прийменників за, від, порівняно з, або без сполучника ніж (аніж) вживати не можна.

Тому правильно говорити:
- більший за (від) нього, а не більший нього;
- знати краще за (від) інших, а не знати краще інших.

 2) Активні дієприкметники. 

Часто можна почути не властиве українській мові вживання активних дієприкметників теперішнього часу. Наприклад, атакуючий, відбілюючий засіб, координуючий орган, оздоровчий ефект, хвилюючий, тоді як потрібно – атакувальний (наступальний), відбілювальний (для відбілювання), координаційний орган, оздоровлювальний ефект, бентежний (який хвилює, бентежний).

 3)Вживання похідних сполучників. 

Дуже розхожа помилка вживання похідних сполучників: не стільки.., скільки; чим.., тим; у той час як; тоді як потрібно – не так.., як; що.., то; тоді як.

 4) Дієприкметники на -учий (-ючий). 

У дієприкметників на -учий (-ючий) є українські відповідники. Наприклад дієприкметник існуючий залежно від контексту може мати різні відповідники.

Так, правильно казати: наявні проблеми, а не існуючі, чинне законодавство, заведений порядок, сучасні кордони держави, теперішні ціни. Так само до дієприкметника діючий можливо підібрати не один відповідник: активна речовина, а не діюча, впливовий важіль, дійові особи, регулярна армія, активний вулкан. Домінуючий = тенденція, що переважає, а не домінуюча тенденція; визначальний (основний) чинник; провідна (домінантна) ідея, переважне вживання; основна (типова) конструкція. Виконуючий = який виконує обов’язки; виконувач обов’язків, виконавець ролі. Початкуючий = поет-початківець. Практикуючий = лікар-практик. Наступаючий = війська, що наступають; з настанням Нового року!; з передноворіччям!; з прийдешнім Новим роком!. Віруючий = вірник; вірянин. Відпочиваючий = який відпочиває; відпочивальник. Біжучий = рухомий рядок, а не біжучий рядок. Несуча = основна (тримальна) стіна.

 5) Власні та загальні назви. 

Власні та загальні назви, що позначають істот чоловічого роду, у давальному і місцевому відмінках однини повинні мати закінчення -ові, -еві (-єві), а не -у (-ю): Петрові, братові, директорові, чоловікові, водієві, секретареві, зятеві, прем’єрові, президентові, професорові, коневі, змієві тощо. Якщо в тексті ужито два іменники і обидва – загальні назви, власні назви, то в обох цих іменниках потрібно писати закінчення -ові, -еві (-єві): Панові Президентові, добродієві Іванові тощо.

Адресуючи щось особі чоловічої статі за іменем та по батькові, у давальному відмінку однини ім’я вживаємо із закінченням -ові, -еві (-єві), а от ім’я по батькові – із закінченням -у: Юрієві Петровичу, Володимирові Семеновичу, Анатолієві Федоровичу.

 6) Наголос. 

Для прикладу можна навести деякі досить розхожі слова, які чи не найчастіше зазнають помилок. Так, листопад незалежно від того, чи то місяць, чи то природне явище вживається з наголосом на останньому складі, так само, як і новина, псевдонім. А от слово пізнання має наголос на другому складі.

Так само мають підводні камені немало прикметників. Правильно казати малиновий сік, але малиновий стяг, фірмовий, черговий. Запозичене з французької слово жалюзі має наголос на останньому складі.

Двоскладові чоловічі імена, що закінчуються на -о, в українській мові функціонують з наголосом на закінченні, наприклад: Левко, Славко, Тимко. В іменіОрест - на другому.

Варто наголосити ще деякі нюанси вживання тих чи інших словосполучень. Так, культ особи (а не особистості), відповідь правильна (а не вірна), житлові будинки (а не жилі), виняток (а не виключення), витяг (а не виписка), скасовувати (а не відміняти), розташовуватися, бути, міститися, перебувати (а не знаходитися), звинувачення (а не обвинувачення), паливо (а не пальне, оскільки пальне вважається швидше спиртним напоєм, випивкою), належність (а не приналежність), збігатися (а не співпадати), ставити запитання, запитувати, питати (а не задавати питання), вислів як правило уживається тоді, коли йдеться про мовні правила, в інших випадках доцільно вживати: зазвичай, звичайно тощо. Дивно, але навіть начебто поціновувачі слова, письменники та літературознавці не завжди можуть похвалитися знанням мовних нюансів.


Сподіваюсь вищезгадані нюанси допоможуть уважніше ставитися до своєї вимови, правопису, і переконають, що іноземну мову можна вивчити за декілька років, а от свою потрібно вчити все життя.

Ніколи не варто боятися щось сказати неправильно, помилитися, адже на помилках вчаться, і лише той, хто справді прагне й хоче досягти успіху у чомусь, має найбільше шансів це зробити.

Підготовка одинадцятикласників до ЗНО.

Моральний та психологічний аспект

Вкрай необхідно успішно скласти зовнішнє незалежне оцінювання... На жаль, так вважають лише вчителі. Школярі чомусь вирішили, що це легка справа та занадто безпечно ставляться до підсумкового тестування.

Деякі вкрай "стурбовані" вважають, що скласти можуть все самі, інші, якщо й звертаються за допомогою до репетитора, то обирають не вчителя, а місце проживання останнього. Отож, як же допомогти зняти рожеві окуляри нашим учням та спрямувати їх "на шлях праведний"? 

Перш за все, треба зкоординуватися з батьками дитинки і дати їм зрозуміти, що навчання - це спільна справа. По-друге, пояснити, що відповідальність за майбутнє лягає на плечі самої дитини, і не через три-чотири роки, а вже зараз!

Поради батькам: 

- Не лякайте дитину "точною інформацією від тьоті Каті". Якщо відбуваються якісь зміни у програмі ЗНО чи правилах його проходження, зверніться за допомогою до офіційного сайту чи працівників-консультантів УЦОЯО.

- Вмійте об'єктивно оцінювати свою дитину, не завищуйте та не занижуйте її здібностей.

- Цікавтеся її підготовкою до тестування, але не насідайте занадто - дитині потрібен час на відпочинок та узагальнення здобутої інформації.

- Роз'ясніть синові чи дочці фінансову ситуацію у родині, та вкажіть, на що дитина може розраховувати. Якщо ви не спроможні оплатити її чи його майбутнє навчання, нехай це стане додатковим стимулом для підготовки до ЗНО.

  Поради учневі:

- Сприйми тестування як особистий виклик та йди до мети.

- Візьми всю відповідальність за майбутній результат ЗНО лише на себе, покладайся тільки на власні сили, тоді психологічно тобі буде комфортніше на тестуванні.

- ВЧИ, ВЧИ І ЩЕ РАЗ ВЧИ!

- Не покладайся лише на вчителя, опрацьовуй матеріал самостійно: створюй кольорові конспекти, "малюй" правила у голові, шукай нестандартні асоціації для складних випадків слововживання чи написання слів, багато читай та пиши твори.

- Застосовуй для підготовки все, що можеш: Інтернет-ресурси, книжки та посібники. Скачай на телефон мобільний додаток "Підготовка до ЗНО" та постійно тренуйся, даючи відповіді на тестові запитання.

- Налаштуйся на позитивний результат! Пам'ятай, думки матеріальні, тому мисли позитивно!

Успіхів!

Що цікавенького готуєте до 9 Листопада?!

"Пєрли" з творів учнів про Т. Шевченка:

1. "Згодом він одружився з жінкою, яка мала трьох дітей. Та уних у сім'ї були постійні сварки" (М. Головіна, 7-Б кл.)

2."Його батьки померли під час війни" (Д. Лобанцов, 5-А кл.)

3. "Життя провів чисто на українській мові" (К. Глушкова, 7-А кл.)